Посестри. Часопис №218 / колаж номер один

зуби землі зелені шипів піраміди

сонцем червоним призахідним рясно осяяні

тіні вугільні зі сходу течуть розливаються

при підніжжі трави стоїш ні східна ні західна

 

там над тобою у небі хмара дракона

довга слизька переливчаста купчаста біла

на спині своїй розмістила

хати ппо і ковилу

 

червоний каптур – скинеш

як гроші на карту

розташування об'єктів критичної інфраструктури –

куратору

 

тіні гострі й тверезі

сни безпробудні

снити минулим майбутнім

щасливо

гладиш пухнасту поверхню ефіру

голос крізь товщу снігу

повсті вати – відлига

 

лиже листки відлига.

колись це було, красиво.

 

25 березня 2024 року