Посестри. Часопис №210 / Субота після роботи

У тому наметі усе здавалось запиленим

і липким. Обліплювальним. Напевно лише

акробатки й акробати подобались мені так що заради них

радо б вертався. Тварини були просто дітьми

випущеними на хвильку з темної квартири

на осяйне подвірʼя. Клоуни стрілялися

а один кинувся в натовп шукаючи тещу.

Після видовища ми теж мусили вийти в темряву

спуститись довгим пандусом вечора до автобуса.

Батько посадив мене на коліна а за вікном

раптово завзятий лев наздоганяв нас на велосипеді.