Посестри. Часопис №110 / Запитуєш, чому я вночі не виспався

Мені снилося, що я в цирку
і дресирувальник левів виривав їм зуби,
а слони делікатно й граційно
ступали на порцеляну, розбите
скло і сталеві кільця. У клоунів
були намальовані на обличчях
пошана разом із муками.

 

Їхні красиві костюми сяяли 
тисячами блискіток, барви були
глибокими та насиченими.
Найгарніший ковпак
– із дзвіночками – 
носив директор цирку,
який із підвішеного високо трону
жбурляв у глядачів паперові кýльки
або скеровував паперові бомбардувальники
на тих, хто заснув,
утомлений темпом вистави.

 

Тих, хто найслабше плескав,
запрошували на арену і для пожвавлення
заохочували до участі в дійстві:
пропонували стрибки через вогняні
обручі або вкладання голів
у пащі тварин,
яким іще досі
не повиривали різців.

 

Тих, хто карбовано картав   
акробатів,
приторочували до канатів
одне під одним і підіймали
до самого верхівʼя каркаса в наметі,
звідкіля дозволяли сповна помилуватися
ареною до миті,
поки привʼязаний вище
не визволиться із пут.

 

Я сидів поміж глядачів
точнісінько на місці,
з якого, закинувши голову,
міг побачити над собою
підошви черевиків
того, що привʼязаний нижче.
Вони висіли в повітрі
небезпечно високо. 

 

Ось тому-то я й
не виспався
цієї ночі.