Посестри. Часопис №21 / Діти

вони мудріші за нас

усе знають

для них навіть ніщо має колір каштана

бачать гори де ми їх не бачимо

вчувають плескіт моря коли нічого не чути

крізь їхні кривенькі зубки продираються

слова невідомі нікому

за брудними нігтиками чаїться страх

і неймовірна пригода

коли біжать

черевички у них регочуть

а волосся злипається з вітром

коли мовчать

у їхніх очах безмір дорослого смутку

піднімаються навшпиньки

щоб дістатися недозволеного

вдаються до забороненого

щоб відрізнити жарт від ляку

інколи тихо лежать на підлозі

промовляючи чудні заклинання

тоді зі столу падає склянка

відчиняються вікна

і крейда повільно суне по білій шпалері