Посестри. Часопис №207 / колаж номер п'ять

лінії оповіді 

проходять крізь простір рівно 

паралельно 

лиш час від часу спираючись 

на плечі гігантів 

аж ось починається міський пейзаж 

і чорними нитками вже шиті уламки часопросторів 

шмат неба приліпився до асфальту 

шмат – до річки 

кавалок дірявої багатоповерхівки 

міцно сплівся з трамвайним силуетом 

білборд годинник вежа зупинка  

брама місяць вхід в укриття 

обривок цукрової хмари 

жменя малих архітектурних форм 

коралі світлофорів 

недопита еспресо й середня лате  

з пів пакетика цукру 

на столику вуличної кафешки 

наче тут іще є якісь люди 

уламки скла, застигла пожежка 

точки перетину інкрустовані іскрами 

що злітають у повітря від контакту струмоприймачів із чорними нитками оповіді 

 

4 квітня 2024 року