Посестри. Часопис №204 / Листи померлих

Читаєм листи померлих, як безпорадні боги,

але, однак, боги, бо ж знаєм пізніші дати.

Знаємо, які гроші не були повернуті.

За кого хутко заміж повиходили вдови.

Бідні померлі, засліплені померлі,

ошукувані, заблукані, запопадливі недоладно.

Бачимо міни і знаки, що роблять у них за плечима.

Вухом уловлюєм шерхіт роздертих заповітів.

Сидять перед нами кумедні, неначе на булці з маслом,

чи схоплюються з ніг за капелюхами, зірваними з голів.

Їхній поганий смак, Наполеон, пара й електрика,

їхні смертоносні ліки проти виліковних недуг,

нерозважливий Апокаліпсис від святого Йоана,

фальшивий рай на землі від Жана-Жака.

Споглядаєм мовчазно їхніх пішаків на шахівниці,

от тільки що пересунутих на три поля далі.

Все, що передбачали вони, сталось цілком інакше,

або трохи інакше, тобто також цілком інакше.

Найзавзятіші довірливо вглядаються нам у вічі:

там, за їхніми розрахунками, мають угледіти досконалість.