Посестри. Часопис №200 / Всякий випадок

Трапитися могло.

Трапитися мало.

Трапилося зарано. Запізно.

Ближче. Далі.

Трапилося, та не з тобою.

 

Вцілів, бо виявився найпершим.

Вцілів, бо виявився останнім.

Бо сам. Бо люди.

Бо вліво. Бо вправо.

Бо падала злива. Бо падала тінь.

Бо панувала сонячна погода.

 

На щастя, там був ліс.

На щастя, не було дерев.

На щастя, шина, гак, колода, гальма,

фрамуга, закрут, міліметр, секунда.

На щастя, пропливала соломинка.

 

Тому що, внаслідок, однак, наперекір.

Що б сталося, якби рука, нога

за крок, на волосинку

від збігу обставин.

 

Тож ти ще є? Ще з тої привідчиненої миті?

У сіті одне око – й ти крізь нього?

На те нагледітись не можу, з того намовчатись.

Послухай,

як швидко мені б’ється твоє серце.