Посестри. Часопис №2 / Житомир

ЖИТОМИР

 

смуга ракети в погожому небі

віднесла мої думки до міста про яке

я не згадував кількадесят років

 

мабуть у шостому класі

ми отримали адреси учнів із житомира

з проханням (примусу насправді не було)

щоби ми деколи з ними листувалися

 

я не пам'ятаю імені тієї приємної дівчини

(я такою собі її запам'ятав хоча ніколи не зустрічав)

проте я не забув її рівнесеньке письмо

і що я намагався писати подібно

 

в ошатності цієї каліґрафії

були мрії про тривале неможливе кохання

 

була майже невловима дівочість

і запах волосся кольору колосків

 

я пам'ятаю теж зубаті краї марок

приклеєних на папір конвертів

з надрукованим словом "отримувач"

 

товсті лінії для назви країни та міста

тонші для вулиці й номера будинку

 

я не знаю чому ми припинили листування

лише знаю що це сталося перед старшими класами

 

мені було років тринадцять а може чотирнадцять

 

до сьогодні я про неї майже не думав

найкраще виправдання що я загубив її ім'я

 

сьогодні житомир і та дівчина

а особливо рівненькі рядки письма

повернулися до мене зі смугою ракети

яка вибухла на околицях житомира

 

це повернення було болючою тривогою серця

чи нічого не сталося із тією дівчиною

і моїм листом у вузенькій шухляді