Посестри. Часопис №2 / Лист моїм братам і сестрам у Білорусі

ЛИСТ МОЇМ БРАТАМ І СЕСТРАМ У БІЛОРУСІ 

 

браття мої і сестри пишу вам в годину ранкову. 

хоч ви мене й не питаєте але розкажу для годиться: 

у нас тут усе вогонь в прямому значенні слова. 

у нас тут усе бомбезно. але то таке. дрібниці. 

 

ваш дядько — мій батько — тут. сидить коло мене мовчки. 

просив не писати вам бо думає це даремно. 

у нас тут великий блокпост. ми всі його звемо 'точка'. 

сьогодні дванадцята ніч як ми тут удвох живемо. 

 

сьогодні летіло від вас. і кажуть летіло звідти 

де деякі з вас живуть (яке ж святе слово 'жити'!). 

а знаєте як в нас добре? вмирають жінки і діти.  

та ви не хвилюйтесь. нічьо. це просто господь сердитий. 

 

що ще розказати вам? хоч вам і не треба. трясця! 

у мами — ну тітки вам — болять голова і серце. 

постійно читає біблію і каже що все воздасться 

і що наш господь все бачить (та я вже не вірю у все це). 

 

ось зараз пишу вам лист а в небі смертельні звуки 

у нас тут завжди таке: гармати гранати гради. 

і хоч війна не у вас чи вам відірвало руки 

аби набрати мій номер або хоча б написати? 

 

чи вам відібрало мову? чи вам не запахло кров’ю? 

чи ви нас уже забули у світі цього сум’яття? 

тримайте цей лист і фото (ми з батьком чистимо зброю). 

на відповідь не чекаю колишні сестри і браття.