Посестри. Часопис №199 / Дідусь

Всі довкола довідаються,

чиїм недідусем він стане –

всі, окрім нього самого

і його неонуків.

Якось вони залізуть

в саму глибину

бабусиних рілзів

і запитають:

А хто то був, ба?! –

Та так, доставщик  Glovo –

возив мені продукти

і суші –

довозився,

а потім його

збив грузовик…

Ти мутила з доставщиком?

Ба?!

Та тоді війна була –

неясно нічо було,

затрасне лінк

з рілзами бабуся,

але онуки полізуть

ще глибше,

знайдуть не тільки ті рілзи,

де вони цілуються,

і танцюють на кухні,

а ще й мільйонні збори

в памʼять про нього

і

тисячні прощання

і

сотні співчуттів

і

десятки ненависті

і

одиниці любові.

Довідаються,

що він був знаменитий,

що міг не служити –

міг, але не міг,

зрештою,

завдяки тому,

що не міг не могти,

вони є –

інакше б не мали шансів,

передусім в сенсі біологічному.

Врешті

він єдиний не знатиме,

чиїм недідусем став,

навіть неонуки довідаються.