Посестри. Часопис №196 / «якби любов могла триматись тільки на крові...»

якби любов могла триматись тільки на крові

тільки на рідності

– у мене ніколи б її не було

 

дуже легко, коли за тебе вже зроблено вибір – просто шукаєш точки дотику

знаєш, що і тебе так само – люблять

бо в любові головне – знати

 

важче любити чужу людину, некровну, бо що їй до тебе

бо хто ти їй, хто ти всім на цьому світі

бо що він тобі винен, що винна йому ти

 

і чому провина з'являється, коли немає зв'язку крові

і чому провина з'являється, коли мусиш вибирати

і чому провина з'являється

 

вибираєш завжди одне і те саме

тому те, що комусь не під силу, береш на себе

 

любов розрізнену – береш на себе

відповідальність – береш на себе

хвилювання і сумніви – береш на себе

 

звалюєш на плечі, бо не важко, бо є любов, і йдеш

 

ідеш вгору, повільно, глибоко ступаєш

вгору безкінечно, бо нема висоти, бо нема звідки каменю викотитись

бо нема звідки каменю падати – так далеко ти йдеш

 

і йдеш сама