Посестри. Часопис №196 / «душі – коні на небесному іподромі...»

душі – коні на небесному іподромі

доля – ставка на результат перегонів

текст оголошень ріже на клапті луна

та я все-одно не зрозумію ні слова

знаю що таке цукор батіг постріл – і з мене досить

 

пробіг повз трибуни не менше мільярда разів

і жодного разу не бачив хто там сидів

замало часу

занадто швидко

занадто сліпить

 

я міг би зійти з дистанції поскубсти траву

статичний будда

рішучий крейсер що йде по льоду

але я радше Сатурн закутий в кільце

пробіг – молодець

увесь мій сенс

порядковий номер повище тримати в таблиці

і думати: хто сидить у тіні за стіною світла

ставить на мене і змушує знову бігти

 

будь ти хоч сотню разів Марс хоч гігантський сонячний шторм хоч Уран чи п’яний батько-тиран блохастий від муз Гелікон

нас від грив до підков порівняв перевірений ділом закон:

 

1. у коня дорога лише бігова

 

2. стайня одна

 

3. наш конюх – звичайний пацан ім’я йому легіон

водить дівок п’є самогон

прийшов до нас на сезон а лишився до скону

перед такими як він палили Содом і Гоморру зрівняли Помпеї тримали в облозі Трою Лаокоона з синами жував термінатор-змій –

наш конюх все бачив – нічого не зрозумів

 

ми рівні лише перед богом і конюха простотою

подумаєш – коні

для всіх скакунів однаковий комбікорм

і відро води з найближчого водопою

 

бігун – це як риба у пріснім ставку

біжу бо інакше не знатиму що живу

навіть помру на бігу

а раптом – на саме моєму віку

серед тисяч віків інших таких лошаків –

впадуть колони трибун

тріснуть прожектори

перегорять дроти

вирублять струм

 

і крізь темряву

закільцьовану глупоту

на кілька секунд

всевидящим стане сліпий

 

я вперше побачу того

для кого насправді живу

 

і знов побіжу