Посестри. Часопис №187 / Креси

«Вільно овечки мої, вільно чиньте»

У затоках, численних, темніючого часу.

Морські леви з булавами на скелястих тронах.

Далеко-далеко жбурни за спину гребінь, виросте ліс,

Жбурни за спину дзеркальце, визріє океан.

 

Повалена нарешті добра слава.

Жодних років, жодних годинників, жодної пам’яті про те, як

                                навколішки ми полоскали золото.

Святили сідла і розпались статуї у зубровій траві.

Аж було, що мало бути. Тільки суходіл та море.

 

Сіль, жовті гори, карликуватий дуб і піна.

Шепотіли б альбатросам свої заслуги?

Ми знаємо краще. Ніщо не свідчить.

«Вільно овечки мої, вільно чиньте».

 

                                                  1962, Берклі​

 

10 Poems and a Fragment by Czeslaw Milosz. 

Copyright © **** Czeslaw Milosz, used by permission of The Wylie Agency (UK) Limited.