Посестри. Часопис №186 / «де моя флейта з татарника...» (Із циклу «присутність»)

де моя флейта з татарника

дудка-поршневка із циліндричним стрижнем

вистругана дідусевим ножичком у вечір моєї появи

 

маленький стриж із тонкою каймою на крилі

впав на землю

 

тепер підібраний жінкою з порожнім відром

 

вона боїться розплескати воду

випустити на смертельну свободу мальків

чутно сплеск коли щільно стискує губи

запах випитого зеленуватого озера

у її мовчанні

 

вона більше не цілує своїх дітей

вона більше не читає уголос у ліжку втомленому чоловікові

 

стриж п’є з її ледь відкритого уві сні рота

він літає потайки під час ранкового сну

обережно змахує хворим крилом пробуджує вітер

і тремтить фіранка

відкидаючи прохолодну тінь на простирадло

та жіночі пелюстки повік

 

незабаром осінь

відійдуть води у вагітної яблуні

а поки що можна побути поруч із нею

 

не дивіться вивчально я просто невчасно сивіючий хлопчик

я заграю забуту пісню про жінку стрижа і воду

тільки допоможіть мені віднайти із татарника флейту

підкажіть мій дім у якому боці