Посестри. Часопис №181 / Роздоріжжя

Там де ти зустрічаєшся з ними,

Не буває знайомих стежок.

Пілігрими ховаються в рими,

І лунає мисливський ріжок.

 

Вірш – малинник в мурашнику, губи

Спухли через отруту мурах, –

Що зігнуло тебе, розігнув би

І малиною сильно запах.

 

Ось заради такої малини

Пізнаєш перехняблений світ

І батьків витягаєш із глини,

Заблукалих між юліїв, лід.

 

Все це мовою пахне, мов часом

Серед просторів, і виника

На шляху роздоріжному разом

Ще хвороба – морська і міська.

 

Та однак не пливеться без неї,

Не ідеться крізь брами і над.

Не бракує номаду хорея,

А бракує античних цикад.

 

І не хоче свідомість за обрій,

За яким прозирає війна.

І махають стривожено обри,

Мов сусіди з-за штори вікна.