Посестри. Часопис №177 / «Ночі такі, що чорти із них чавлять вино...»

Ночі такі, що чорти із них чавлять вино

Сирена співає п'яному саксофоністу

І вічність, наче велике веретено́

Проколює фіолетову шкірку міста

 

У пазухах б'ються об ребра серця

І душі гойдаються, мов у колодязях відра

Останній тролейбус іде до Сирця

Крізь вікна вовки виють на вітер

 

Тонка і в'юнка у сирени рука

Бери цю зелену долоню й не бійся

Під повнею повниться сріблом ріка

І ниткою в'ється під лебедину пісню

 

Веретено зупиняється – от і все

Сирена співає – і починає плакать

Саксофоніста звуть Одісей

...останній тролейбус іде до Ітаки