Посестри. Часопис №175 / «Все так і закінчується...»

Все так і закінчується:

    – одного дня твій позивний зникає з ефіру

    – усім у потрібному чаті напишуть які готувати доки

    – згадувати, хто іще цього разу з тобою туди поїхав

    – згадувати все, що зламалось, чому вже не статись з нами ніколи

    – країна відчутно стає на одного біднішою –

немає різниці

скільки залишилось інших

повторити людину

іще ні в кого не вийшло

 

Між териконами враз западає тиша

 

І відчуваєш – немає нікого вище

 

Все так і закінчується:

    – обривається нитка на фінальних хрестах узору

    – дуже руки тремтять, аж голку ніяк не засилиш

    – відкладаєш до завтра, повіривши, що колись відбудеш свою повну історію,

але так і лежить вона, чекає –

красива

неперевершена

недовишита

 

29.05.2024

Ірині Цибух, посестрі Чеці