Посестри. Часопис №175 / «І знову розсиплеться світ...»

І знову розсиплеться світ

Ніби сніг

Навесні

 

І заким із себе збереш

Нецікавий

Цілісний пазл

 

Згадаєш своїх і сховаєш

На вістрі

У сні

 

І довго так довго

З туману цього

Прокидаєшся

 

Це у всесвітах вщент

Розгубив себе

До простоти

 

Крізь зализану рану

Тупий пробивається

Шрам

 

О як добре жилося

Коли на цім місці

Кровило

 

Я здається за біль

Той віддам

Без жалю все віддам

 

І знову розсиплеться світ

Ніби сон

Навесні

 

І син повернеться

З походу холодний

Мов сталь

 

І ніби ще літо а вже

Пролетіли

Роки

 

Все менше шкодуєш

Аж ось вже й нічого

Не жаль

 

04.03.2024