Посестри. Часопис №173 / «Треба вірити в Бога!..»

– Треба вірити в Бога! –

Каже мені таксист.

– І в церкву ходити!

От у нас у Тернополі був прильот, –

Каже мені таксист.

– Прильот у цех,

Де дрони робили.

Але поряд з цехом була капличка.

І що ви думаєте?

Цех роз'їбало,

Навколо вікна в будинках

Повилітали,

А капличка стоїть цілесенька!

Ні єдиної тобі подряпинки!

Отак Бог береже свій дім!

Отак Бог береже!

Бог береже!

.

Ця історія, думаю я,

Вимагає якоїсь драматичної паралелі

Може, підійде старий вірш

Про Бога в південних містах,

Якщо трохи переписати

.

Приїжджаю до моря, леву печаль свою згодовую

(Лев лягає п'яний під брамою)

Вішаю гойдалку над світобудовою

Сяде Бог і гойдатиметься вітрами

Буде радість повнить Бога по вінця,

Лють моя стане блідою і тихою

Місто, населене привидами-венеційцями,

Буде для Бога царством/собором/утіхою

Гойдайся, Боже, щоб вітер свистів у вухах

Ми, творіння/творці твої співатимемо осанни

Во імя Отця і Сина й Святого Духа

Бережи себе, Боже,

Бережи себе, Боже,

Бережи себе, Боже,

Що ж буде з нами, раптом тебе не стане