Посестри. Часопис №171 / Абракадабра
свій промінь посилай у смерть
спочатку це бурмотіння в щільно замкненій ночі
під ніс заклять які напоготові
і спочатку розірвуть простирадла а потім світ
які ж гарні руїни знаходять одна одну мов кульки ртуті
це фокус-покус який хапає за горло
ти ховаєш у жмені яйце хробака наче перлину
потім починається ходіння-бродіння в холодці
який нарізано знудженою рукою сплячого чарівника
з яким пов’язана дитинна фамільярність і знак
на тілі на піску на забруднених жиром вікнах
з яких дощ змиває богохульства написані
втраченим невидимим алфавітом лою
чари мари чи ти вже зачарований
обернений на бік що вразливий мов лакмус
ми відкриємо в устах ці тверді океани
з них почнеться потоп який дасть тобі заснути
адже що сказано те зроблено
що визначено те повинно проминути
