Посестри. Часопис №17 / «щоб свідчити мушу вціліти не вижити ні...»
щоб свідчити мушу вціліти не вижити ні
вціліти це інше ніж вижити голосу ради
бо вижити в цій перепроклятій богом війні
подібно до зради і вдруге до смертної зради
лежу під вагою небесної тверді і тіл
ще декотрі теплі принаймні здаються такими
у мене десь куля у грудях не руш моїх кіл
волаю до кулі сукровиця гусне сягкими
стають небеса коло серця і десь в голові
щоб свідчити мушу вціліти і вибратись з ями
стріляють короткими чергами щоби живі
встигали ствариніти страху боюсь до нестями
я двічі боялась як валіка вбили мені
а я відчувала не відчай лиш спрагу і втому
а ще коли мама сказала що в них в ірпені
давида спалили живцем коло їхнього дому
тепер я всього лише мушу вціліти за тих
хто тут коло мене і зліва і справа і всюди
хтось дихав іще я це чула та врешті затих
щоб свідчити мушу вціліти простіть мені люди
Із книжки «Бабин Яр. Голосами»
