Посестри. Часопис №164 / Загублена валіза

«Валіза, – приказує, – хай би знайшлась валіза,

Тоді й заживемо. Там в мене були колготи

Тепленькі на зиму, й штани, певно, в них вже влізу.

Я, знаєш, так схудла за ці кілька тижнів. Доти

 

Постійно ходила й жувала щось вечорами,

А зараз то якось ніщо не вкладеш до рота.

Там бабин портрет був в тій гарній старенькій рамі.

Футболок, трусів... ну та куплю, та я не проти,

 

Та тільки ж там є. Мені стільки, либонь, не треба.

Там, в торбі, ну так, і маленькі гостинці дітям.

Давай шоколад – то привезла. І книг для тебе.

Куди вони в біса могли цю валізку діти?

 

Та ж мала там все. Всі пігулки, бо це важливо.

Казали: «Засунь дороге, увіпхни свій дім»,

Ну й клала перстені, на колір, мов стигла слива

Те плаття твоє. Ну та хай йому грець, ходім!»