Посестри. Часопис №163 / Прірва

Все, що лишилось, самотносте,

сказано тільки тут –

декілька слів, стільки ж дописів

непрочитаних. Парашут

ніби взяли з собою,

ніби відкрити вдалось,

та у достатку набоїв

зáвжди матиме хтось.

Тільки на хвилю зажди,

доки допишеться текст,

кроки лишають сліди,

серце – глухий протест.