Посестри. Часопис №154 / Німий

«Ти перестаєш снитися»

на кожній з трьох

мов, у яких

я сплю і все ж помираю

звучить тоном

зізнання, про яке знаєш,

що відхилиш його

без наслідку, уранці

чи ближче до полудня,

який все ще зараховується

до попередньої доби

так як скалки під

нігтями не є частиною

долоні, хіба що

пізніше, у цьому вірші,

проти себе

в котрому шиплять

при витягуванні

кожним «це»

відкритої долоні

так, як зламана

ручка сокири

зотліває врешті-решт

у печі.