Посестри. Часопис №151 / Самосійки

О вісімнадцятій жінки збираються

на перехресті піщаних доріг.

високий, дерев'яний хрест за оградкою.

співають маївок, просять у Пресвятого Серця Ісусового

про найнасущніше із криниці потреб.

прикрашають обшар зіллям і стяжками.

самосійки пилку. приходжу сюди

перед вечірнім доїнням корів.

люблю бути між їхніми голосами –

пристрасними і прямолінійними, підносити

дитинні думки аж до хмар. стирати

з поля зору темний маленький парк

за хрестом. кладовище дерев повалених,

фрагменти замшілих надгробків

по батьках і матерях батьків і матерів

вигнаних перед досвітком

здавленим сміхом свободи.