Посестри. Часопис №144 / з віддалі

у неділю ми ходили на прогулянку. ми йшли вгору, праворуч 

було кладовище. в березні завжди нестача світла. знищені квіти й 

перевернуті лампадки збирали копачі. ми говорили тільки про щастя, але 

якщо прислýхатися до наших розмов, то могло би здатися: 

вони про щось інше. 

 

пси несли в писках зіпсовані цяцьки: гумові іграшки та мʼячі, 

випороті з повітря. хутро стовбурчилося від морозу або завзяття, 

хоч із роками важче розпізнати, що більше штрикнуло в серце. 

 

час від часу прокидаюсь посеред ночі й не знаю: 

 

я там чи тут.