Посестри. Часопис №141 / Повертаємося легшими

Ми багато сидимо коло річки. часто. вибираємося туди

з багажем непростих рішень, тих днів,

які краще б не наставали, гірких слів

і снів. вдивляємось у нерівність течії, і як чайки

перетинають рискою рівне небо, торкаємось трав.

обіймаємося. для здоров'я й лисніння шерсті

збираємо польовий хвощ нашим кицюням.

звіддалік чути місто – ревіння моторів,

гармидер, поспіх. тим часом над річкою

якась особлива тиша – крізь неї в нас проступає шовковість

землі.