Посестри. Часопис №141 / Коло ослони

Приходиш, а вони вже там є.

чекають, аби передати ключі,

комбінації розмолочених

у різних верствах провин.

вийти з тіні. і загніздити

в тобі опукуваті та нерозвинені

все-світи, і заземлити.

кажи, що хочеш, обстоюй,

що ти вільний, нікого/нічого

з-его/з-ого не потребуєш

– вони вже є. слово в слово,

 рука до руки, у крові й сльозах.

 навіть як їх не стане, вони все ще там є.

 вказують, що робити й навіщо.

 вони і далі перетягують на свій бік,

 вони і далі перетягують на свій бік.