Посестри. Часопис №140 / «Брами відчинено знову найтяжчі для мене...»

Брами відчинено знову найтяжчі для мене,

Брами, які обтинають несвітло і тінь,

Брами у полум’ї. Все, що за ними, – вогненне.

Брами початку – і ритму із прамерехтінь.

Хто я, пройшовши крізь них із невидимим даром

Матір’ю бути, любов’ю – без часу й мети?

Голос мій, вірш, починається в серці ударом.

Бийся в мені, мерехти, мерехти, мерехти...