Посестри. Часопис №14 / «Я знала різних жінок...»
Я знала різних жінок
Таких, що поблажливо думали:
«Якщо ти себе переконав у цьому – вір собі!»
І з фуркотінням випускали
Сміх крізь губи.
І таких, що не знали,
Коли чекати наступних місячних,
Але від них взагалі не залежали.
Таких, що німіли в розмовах
З продавцями бутіків,
І таких, що не боялись швидкості
На нічних автострадах.
Таких, що заїжджали на конях в місто,
І таких, що ретельно підбирали одяг і взуття
І йшли з песиком, який шарпав їх
Біля вітрин косметичних магазинів,
Бо жоден з них двох
Не міг стриматися.
Таких, що хотіли наступну дитину,
І народжували, не вагаючись
І не спиняючись,
І таких, що їх в достатньо сірому одязі
Не впускали таки в Бергхайн.
Таких, що на них в курортних містах
Кричали їхні платоспроможні чоловіки,
І таких, що на старість років
Пробували амфетаміни,
Бо весь час на світі
Не належить більше їм,
Бо постійна поява молодших і кращих
Породжує невроз і параною,
Й у цих обставинах важко
Залишатись з собою.
Я знала таких,
Що любили самі навмисне
Всіх дратувати.
І таких, що носили платформи і мініспідниці
Без задньої думки,
Хоч це їм і надавало
Вигляду огрядного
Мультяшного одоробла.
Але вони були раді бути собою.
Знала таких, що залетіли в останньому класі
І відтоді депресивно жиріли,
Попри інтелігентне походження.
Знала й таких, яких хотіли,
Навіть коли вони самі вважали себе потворними.
І таких, що думали:
«Якщо я стрибну зараз в цей басейн
З увімкнутою електричною помпою
То залишаться
Сироти?
(На шкірі)?»
Я знала жінок,
Які раптом глянули на життя по-новому,
Які зачинали з одними, а ростили з іншими,
Які були на голову вищі
(У всіх сенсах)
За своїх схожих на дядьків наречених,
Знала таких, які елегантно виглядали з дітьми,
І тих, які найбільше любили,
Коли спиною розтікалося сім'я
Температури воску
З нещодавно загаслої свічки.
Тих, що святкували річницю
В лімузині з трьома нащадками,
І виразом обличчя,
Ніби їм таке по кишені.
Я знала жінок, які
Не боялися осуду власних мам
За те, якими мамами є самі.
І таких, які впевнено підставляли
Делікатну руку зі срібними браслетами
Раптовій дитячій блювоті,
А також таких, які постійно
Нервово переставляли
Склянки з краю столу,
Щоб не розбились на щастя
І притримували палички від морозива,
Щоб не крапнуло на сукню.
Я знала жінок,
У яких достатньо міцні нігті для шилаку,
Достатньо міцні нерви для
Безнадійних закоханостей,
І тих, у яких достатньо міцних поцілунків, щоб не робити
Ні першого, ні другого.
А найголовніше,
Я знала таких,
У яких на задниці
Ідеально сидять джинси.
Я дивлюся завжди на них усіх із думкою:
«Коли я виросту – теж такою стану».
Або не стану.
Або не виросту.
