Посестри. Часопис №138 / небо край після бучі
вдих
я встигла обжитися в Києві
є декілька квартир і кафе й книгарні
та ще обрії і береги Дніпра
тільки для мене
видих
крок
вдих
я встигла бути у бучі
у юлі олега та білокур катерини
старанно вигуляти себе у парку
(до дарини і лесика олени і сергія я не встигла
ані скупатися в озері)
видих
крок
вдих
я встигла бути в ірпені
люба влітку витягла мене в спеку із чернівців
(12 годин потягом)
до голобородька і молодих поетів
у будинку роботи
звичайно творчої
видих
крок
вдих
я встигла полюбити харків
під час других відвідин (бо після перших я
була шокована)
я хотіла ще туди повернутися
особливо
в будинок
слово
видих
крок
вдих
львів ще стоїть
і є знайомі
каже галя
бо ми по суботах говоримо про переклади
(хіба що до неї дзвонить чоловік із фронту)
і це вона мене розраджує
а не я
її
видих
крок
вдих
мені вдалося вижити
і перекласти сотні віршів
укласти поетів у декілька антологій
щодня випускати одну поетку
з війни
на війну
видих
крок
вдих
я встигла кілька разів
побути українкою
(з акцентом немов з івано-франківська)
(і раз лемкинею
але то було в горлицях)
видих
крок
вдих
перекладаю вірші на клавіатурі з кирилицею
пишу вірші в блокноті від христі
або в зошиті від маріанни
що зробила мене помазаницею
дев’ятнадцять років тому
видих
крок
вдих
на мені
блакитна сукня з києва
жовтий пояс куплений в чернівцях
жовто-блакитні сережки зі львова й коралі
(які в мене взимку не вкрали
грабіжники)
видих
крок
вдих
я при повному озброєнні
я у повній безпеці
видих
крок
вдих
в мене є сила
яка дає крила
маю силу йти
і
міст
міст
зводити
на
но
во
(поверх великої
російської
культури)
Варшава, 3 квітня 2022 р
