Посестри. Часопис №137 / Що ти будеш робити, коли закінчиться війна?

Що ти будеш робити, коли закінчиться війна? Що ти будеш робити, коли закінчиться війна? Що ти будеш робити, коли закінчиться війна? Що ти будеш робити, коли закінчиться війна? Що ти будеш робити, коли закінчиться війна? – питання, мабуть, найболючіше.

...«Що ти будеш робити, коли закінчиться війна?» Я все ж таки відриваю тебе знову від роботи і вмовляю на ще один переступ – ми йдемо в Гайд-парк – гуляти і підставляти обличчя першому сонцю, як це роблять звичайні люди у звичайний недільний квітневий день. Ми купили в кіоску найдешевші суші, розлили в термочашки з Лондонської бібліотеки біле сухе з готельних холодильників – і дивимося, як до берега повільно і статечно підпливають доглянуті лебеді. 

Звіддаля промовляє Тетяна Терен у тексті «Коли закінчиться війна». Адже після війни:

хтось захоче стати рибою і пірнути на дно
хтось ляже на піску під промінням південним сонця аби засмагнути                                                          і така насолода час від часу у воду залазити аби охолонути
хтось птахом на гілку сяде і гляне оком круглим чорним у воду задумливо
хтось вудку закине в армії хіба порибалиш стільки часу мріяв про це

(Олаф Клеменсен)

І поезія свідчить про болючий досвід війни та повоєння:

кожна наступна смерть
долає попередню
так само як кожна нова слива
витісняє смак тої
що була перед нею

(Іван Андрусяк)

Олена Олійник говорить з польським письменником і культуртреґером Кшиштофом Чижевським про наболілі справи наших днів. 

Жити в правді, яка навчила мене єдності добра і краси. Йти за голосом серця, але, не витаючи у хмарах, а тут, на землі, у праці, в зобов'язанні перед іншою людиною. Нарешті, мої пріоритети – те, що я називаю глибинною культурою, яка полягає в тому, щоб іти далі, ніж дозволяють наші можливості, наш комфорт, горизонт наших знань, життєві потреби і духовні лінощі. Постійний вихід за межі себе – це найкращий спосіб бути собою.

– зізнається Кшиштоф Чижевський. А Ядвіга Маліна лірично відповідає йому:

Схожий на снігові замети,
В яких, буває, лежиш задовго,
Не з браку сил, а з надміру.