Посестри. Часопис №136 / Коли війна нарешті вичерпається до дна

Живемо в сподіванні, що, врешті, вичерпається війна, згасне, і хай яким порожнім не буде наше згарище, але ми залишимося відбудовувати наш світ і жити далі. Ця надія нас тримає, до Різдва – та по Різдві. Із рядків Катріни Хаддад ми взяли назву цьоготижневого випуску. Дуже непрості вірші обрані для святкового випуску, як і непростий час тепер: завершуємо рік, але не завершуємо війну, і в чеканні, боротьбі та осторозі дивимося в майбутнє:

тих, хто стане на зміну, – я рахую всіх своїх –
і мертвих, і живих, і ненароджених,
бо хтось же має нас усіх порахувати.
(І зупинитися, коли війна нарешті вичерпається до дна).

У статті «Польські колядки – українською мовою (про книжку «Польські колядки». Переклад та упорядкування Наталії Бельченко)» Юлія Підмогильна розповідає про цікавий проєкт, реалізований минулого року: «У мене виникала думка: було б цікаво заспівати польські колядки українською мовою. Тож коли я дізналася про видання книжки «Польські колядки», у мене було відчуття, неначе моя мрія здійснилася». 

І справді, багато спільного виявляється поміж українськими та польськими традиціями, тому й так радісно нам відкриватися навзаєм. І як тяжко будувати дружбу, і як легко руйнувати вже збудоване. «Тримаймося разом!» – такі слова хочеться не проказувати, а кричати.

Бог родився, зірка сходить,
Три владики зі сходу
Із пожертвами, дарами
Кожен свого народу
В Вифлеєм, де Бог з’явився,
З Пріснодіви народився
Їдуть з почтом численним.

Ми продовжуємо знайомити читачів із фрагментами повістей Юзефа Лободовського, і в цьому запропонованому майже новелістичному уривку наче сконденсувалася сила авторського епічного генія.