Посестри. Часопис №133 / Орфографія

Я отрута, яку ти ховаєш під

серцем, у гаманці, поруч зі світлиною

з дітьми. Змикаю твої повіки на самому світанку

і буджу кількома хвилинками пізніше,

 

коли тобі ще могли найбезжурніше

снитися клопотнечі. Я твій

сон, який не огортає, коли

змикаєш повіки. Я луна запізнілого

 

повідомлення, звична щодня

комбінація на клавіатурі смартфону

літер і знаків. Я помилка

у слові ми – зайвий пробіл між його двома буквами.