Посестри. Часопис №132 / Лист, написаний із Джанкоя

мені казали колись усі тут були татари

і вишні були татари а на вишнях хрущі татари і солов’ї

та маленькі саманні будиночки посиротіли за одну ніч

на чотири сторони світу

мені казали повітря тут пахло потом тарпанів

молоком потопом і вовною

палахтіло ополудні ґеґотало могло убити

як блискавка куля або коса

Джанкой увесь заподіювавсь

і насамперед дітям

які відкривали для себе трохи електрики

і багато радянської влади

якби я могла щось змінити

я поклала б Джанкоєві руку на лоб

і просила б так мовчки

так мовчки як тільки я вмію

просила б згадай

згадай слова у своїй голові

слова вишні і солов’я

твоєю рідною мовою