Посестри. Часопис №131 / клінофобія
Хай тільки нас
не виселять з наших тіл –
ми вистоїмо
Остап Сливинський
І
заплющивши очі
не підпускаємо
до свідомості
сну
–
а раптом
по той бік
стоять їхні
танки
ракети
гармати
установки
розтяжки
а раптом
–
стоять і чекають
доки заснемо
аби вдарити підступно
і роздерти
вогнем
темряву
місто
будинок
–
нас
ІІ
втома
залізничних вагонів
і дорожніх валіз
втома
розбитих
міст кварталів вулиць
помешкань кімнат і ліжок
пролазить
під шкіру
:
долає нас
ІІІ
помережані
рубцями й порізами
вкриті брудом
і засохлою кров'ю
–
ось які сни
ми бачимо
сьогодні
ІV
якщо
нас не стане
хто досинатиме
наші сни
замість нас?
12–14.04.022
