Посестри. Часопис №13 / Розповіді

РОЗПОВІДІ

 

Бачиш Сянок, мою столицю; ще донедавна тут панували галицькі князі, їхні дружини мили руки в перлинах, а купалися в чанах, наповнених срібними монетами...

                                                                              Юліуш Словацький, Завіша Чорний

 

По Карпатах, кириличним битим шляхом,

Князь-Романова вдова, княгиня Анна,

Дітлахи з нею Данило та Василько.

Сил їм дай, метеорит енколпіону:

Миш’як, олово, залізо, мідь і кальцій.

 

А за ними слідом Рюрик Ростиславич,

Ним опікується Михаїл Архангел,

І на аверсі святий Василь сприяє.

Кому Галич? Кому Новгород і Київ?

 

А пишу я ріку Сян і буки в лісі,

І дубово-земляні вали, і гори,

Ще пишу майдан, опідум хмар небесних,

Щоб укрити їх, дари від них прийняти:

Срібні колти, перстень, левів геральдичних.

 

Переплутались мої доньки і сестри.

Хто з них смски шле мені сьогодні?

Переплутались іще брати з синами.

Град повинищив троянди й виногрона.

Тільки лазерний ланцюг у порожнечі,

 

Щось закінчиться, тоді нове почнеться:

І моє «було» повернеться в «існує»

З ними і зі мною, їхнім літописцем.

 

Дивись також: Кругле око погоди та інші вірші