Посестри. Часопис №123 / Ти ніколи не будеш чужим

Там, де простір, повітря, приємна втома, – людина залишає щось від себе і ніколи вже не буде чужою. Її подих природній, а перспектива завтрашнього дня – осяжна і зрозуміла. Ніколи не вичужіє світ, досконалий у своїй простоті та витишеності.

Мандри світами все ж закінчуються, людина повертається до Ітаки, якою б заплутаною не була її одіссея, і так у вірші Наталії Бельченко:

Одіссейно на морі було і Шекспірово там,
Де юрмилися люди і згадки про вічність лякали,
Розкладала Пандора нехитрий свій вранішній крам,
А з війною зробилися храмами наші вокзали.
 
Крюківщина – таке довге слово, Джон Кітс вибрав Рим.
Тільки осінь востаннє тебе молоком нагодує
Тих просторів, яким ти ніколи не будеш чужим,
Наче римська вовчиця в ніч вічнозелену мов туя.

Ядвіга Маліна творить образ віддалений і непростий, проте такої ж сили туги та надії водночас:

Якби тільки повернувся, був би королем.
На горішній полиці, разом з Кафкою,
Улюбленим би був.
Моє щасливе серце їло б калачі.

Цікавою паралеллю стає есей Мирослави Ільтьо «Слова чутливості», де авторка вимальовує траєкторію руху книжками, які балансують на межі літератури та науки: «Я прагнула окреслити, яких слів варто уникати, а які краще використувати у спілкуванні з тими, кого спіткало горе. А вийшло більше про літературу, позаяк вона не лише висвітлює чужий досвід, а й постачає найбагатший матеріал для моральний рефлексій. Нагадує про чужу крихкість, про потребу власного шанобливого ставлення до чийогось досвіду, бо так чи так, ми пізнаємо себе в ньому».

У випуску також прочитаєте уривок із книжки «Листи з осені» Дмитра Кузьменка: «Відпускали Равлика тільки надвечір. Він був такий знесилений, що часом плутав себе з черепахою чи устрицею. Отож збирався із силами, тужився й напинався, позбуваючись невластивих обрисів. І коли знову ставав равликом, заповзав до мушлі. Там скручувався. Й нарешті засинав».

І все ж мандри доходять до кінця, хай і не сьогодні – як у Войцеха Бжоски:

до яких станів
себе доводимо,
граючи сцени
 
з американських фільмів?

в якому стані ми опинимося
після цього літнього квітучого вечора?
 
вже завтра закінчиться сонце,
впаде салатовий дощ.

та сьогодні ще ні.