Посестри. Часопис №120 / «усі дзеркала у місті...»

усі дзеркала у місті

завішали чорними ряднами

а ніхто й не дивується

люди ходять

похиливши голови
 

лише іноді

якийсь чоловік

розпачливо роззирається
 

смикає

перехожих за рукави вигукує

випитує де ж йому знайти

своє відображення
 

йди собі чоловіче

кажуть люди

не бачиш-бо

у нас тут щодень

похорони

дзеркала мають бути

запнуті
 

усі дзеркала в місті

давно заслолені

люди вже й забули

як виглядають

їхні обличчя
 

лише іноді

якийсь чоловік

вигукує й випитує

шукаючи своє –

 

аби зазирнути

собі в очі

і пересвідчитись

що це не його

сьогодні

не стало

після чергового

обстрілу