Посестри. Часопис №116 / «сонях каже: мене учили, що я про сонце...»

сонях каже:

мене учили, що я про сонце,

а не про «смерчі» і смерть, –

і стріпує головою перш, ніж її схилити.

там, звідки ми родом,

наша назва була про лезо і ще –

про шляхетність, – озиваються гладіолуси,

рожеві і густо-багряні, шикуються строєм.

нас люблять бджоли, – головаті майорці

кивають, піймавши вітер, – і осінні метелики.

діти несли нас до школи, коли тут були

іще школи, і діти дзвеніли ненадламаними

голосами, повними літа і опірності до минання, –

зітхають айстри.

і так само, як інші, покірно лягають

на погорблений край дороги –

ждати того з дітей додому,

хто вертається на щиті.

 

29 серпня 2023