Посестри. Часопис №115 / Мати

Ти казала, що у вас було лише залізне ліжко

ковдра холодна мов щоки Сталіна

коли наказали вам довго стояти  скорботно похилившись

і все-таки ти відкрилася хлопцеві

від якого в мене ніс і, здається, почуття гумору

 

Великі поети пишуть, що ти першою показала мені місяць

а я хотів би побачити його в твоїх очах

коли ти кохалася з моїм батьком

який в пилюці повернувся розносячи листи

написані ще хімічним олівцем

тоді ти вірила в кохання і вірність тих

хто мав зачіску під Преслі

а погляди виражав кольором шкарпеток

 

Коли я ріс під твоїми грудьми чимдалі збільшуючи твій живіт

я чув як ти прощалася з батьком що йшов на комуністичну демонстрацію

і молилася аби в нього не влучили камінням ті хто тоді можливо знав менше

але не помилявся як керівна сила

 

Кожного вечора заколисували мене ваші мрії

про кімнату з кухнею і коридор у якому гості залишать

брудне взуття і вдягнуть капці

під кухонною раковиною мав оселитися

мій кінь-гойдалка, який кожного року

на Святвечір виїдатиме сіно з-під обруса

Ти дивилась у вікно чекаючи мене зі школи

подеколи робила це розвішуючи білизну у дворі

а я знову хотів би побачити як ви вдвох із батьком

притиснувшись обличчями до шибки чекаєте сина

що вперше напився і був спійманий трамвайним контролером