Посестри. Часопис №11 / Месія

МЕСІЯ

 

Вже вітер зі сходу проходить кістками
народу під воротами бельведера неба
Вже кулаки викрикують жилаву погрозу
Народ поглядає на хмару що проходить очима

 

Хмара — це вітрило невидимого човна
Народ цього не знає: невидимий Реґент
Вже вийшов тепер невидимою косою
підрізає жилки що пульсують в кістках

 

Народ ще не знає того що вже лежить
у солоній калюжі своєї крові — і насміхається
коли вітер пройшов кістками наскрізь
у провулках кістки Реґент лиже кістковий мозок