Посестри. Часопис №105 / «написано бо: ваша лагідність хай буде відома всім людям...»
написано бо: ваша лагідність хай буде відома всім людям
а ми нелагідні тобто не так ми все ще лагідні кожен десь в глибині
свого серця а на щодень ми злі чи принаймні сумні або просто безсилі
зранку над п’ятою чиясь легка душа так непросто виходила з тіла
зранку прилетіли ангели й казали не бійся поведемо тебе туди
де ні болю ані печалі зранку ці діти навіть не встигли заплакати
жодне з них бо все сталось так швидко аж для них непомітно
щойно ти ще був тут і був твій дім і були твої речі іграшки ліжко
а за мить тебе вже підтримують ангели кажуть летімо
а ти все запитуєш де моя мама? кажеш хочу до мами
лети вільно дитино лети аж до Господа Бога сядь йому на коліна
і про все розкажи про зруйнований дім про згорьовану маму
про наші міста в жалобі про сльози які нас душать щодня щогодини
витікають з кутиків наших очей їх вже річки їх озера вже їх моря
ми наплакали а до тих морів які любимо зась
запитай дитино чи ще довго боліти чи довго страждати кожному
сотворінню на цій землі бо страждають і люди й звірята бо біль
розливається густо як молоко затікає в усі щілини і закапелки
є ще ті хто від нього за звичкою пробує відмахнутись але як насправді
від нього сховаєшся
наша нелагідність відома людям людям також відомі наш біль
наші страждання наші жертви й наша любов ті хто живуть і ті
хто вийшов зі свого тіла про них свідчать
