Посестри. Часопис №104 / Гості в слідах

Там гості сунуть як хмари
понад обрієм низько-низько

 

Кожен має тарілку порожню і круглу
і двір наш круглий
та все 'дно не сумістяться гості iз ним –
не по-нашому бачать
і живуть не по-нашому

 

Mи хату свою заквітчали:
поприкривали стіни зеленим віттям
та за вигін вийшли стрічати.
застулививши наші ворота

 

А гості хибкі як пісок
(у них язиків у роті як пір'я на гайворонні)
нe змогли вони собою залишитися:
вже коли ми вертали додому – 
перекинулися в наші сліди

 

Побачили гості наш дім –
тут нам більше не жити