Посестри. Часопис №103 / (драма на два месенджери)

він пише: боюся касетних снарядів,

а інших – вже ні.

 

вона пише: тут сонце вечірнє біжить,

наче сік, по стовбуру груші.

і пташка у небі дихає, і я при ній.

чуєш?

 

він: збив двох «орланів».

 

вона: вітряно. хочу набрати

повні долоні ромашок,

підкинути в небо, хай

потанцюють.

 

він: тут всюди міни.

до води не дійти. ми між ними

як в вальсі.

я – криволапий.

 

вона: ти прийдеш, і я тебе вивчу.

у броніку важко.

 

він: не треба про бронік.

пиши, як ти дихаєш.

 

вона: тихо-тихенько. джміль

спить у сонячній плямі

на грушевім листі.

воно – як колиска.

 

він: (тиша)

він: (тиша)

і тиша, і тиша..

 

вона: (слів для неї не знайдено..)

він: (тиша)

вона: (..не для такого стану)

 

він: твій джміль.. знаєш, де він?

я вийшов.. я вийшов..

джміль твій.. вивів мене..

 

вона: дихаю, чуєш?

 

телефон. темінь. тіні.

сліпа Аріадна війни.

 

29.06.23, Млинів