Посестри. Часопис №203 / Восьмий лист до патологоанатома

Чи хтось колись вам вставав?

Зігрівся від ваших рук і враз

зненацька

абсолютно

зненацька

підняв голову і промовив:

а де це я в біса? І зійшов

зі столу і пішов додому?

А ви ж тоді що?

Бо я так себе накрутила з приводу прийдешньої смерті матері,

що купила солідну лавку для її могили.

На роки.

Але зарано.

Тож коли ця смерть не прийшла, то я відчула, соромно визнати, але ж відчула: розчарування.

З вами таке бувало?

І що потім робити з усією цією енергією чекання?

З енергією перебування фактично у впевненості.

Це енергія бурі на Сонці.

Ви ж знаєте?

І потім гаснеться,

гаснеться

на наступні багато тижнів,

бо людина нездатна знести таку полегкість.