Посестри. Часопис №203 / «у нього на шевроні намальований бронебійний тюльпан...»

у нього на шевроні намальований бронебійний тюльпан

у нього в підсумку лежать кілька малинових чупа чупсів

у нього на шкірі – шрифт Брайля від отриманих ран

у нього на ребрах – татуювання строфи зі Стуса

 

у нього в долонях місцеве просо, на яке злітаються птахи

у нього в думках змішані лють і сміх, ніби кров і черешня

у нього в бороді сивіють невикричані жахи

у нього в обіймах щоранку ніжиться прийдешнє

 

у нього в книжці була історія про любов, ще трохи невмілу

у нього в серці прокидаються спогади про ті солодкі ночі

у нього в руці лишилась закладка від книжки, яка згоріла

у нього тепер замість абзаців – черги, замість слів – одиночні

 

у нього пульс став рівним, а напрямок крові – правильним

у нього на обличчі піт і сажа, за якими не видно міміку

у нього пам’ять сильно посічена вогнепальними

у його майбутнє можна йти по воді, стало настільки мілко

 

у нього на голові каска, подерта терновими кущами

у нього у снах любов і ненависть, молитва і пустка

у нього мільйони вдячних і ситих рибою і хлібами

у нього над головою світиться друга строфа зі Стуса