02.04.2026

Посестри. Часопис №202 / Чайник

Розкрита книжка, лямпа, блудні нетлі,
ляга на серце ржа думок.
На стінах тіні в'яжуть круглі петлі
в чудний і нерозплутаний клубок.

 

Мов чорний кіт, сів череватий чайник,
годинник, наче джміль, гуде.
Яка ж солодка ця принада тайни
та слово, що мов камінь є тверде.

 

Бляшане небо, олив'яний місяць
і ночі попелястий дим.
Невже ж нема на цьому світі місця
поривам нездійсненним та палким?

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Антонич Б. Чайник // Посестри. Часопис. 2026. № 202

Примітки

    Loading...