Посестри. Часопис №201 / гарна

зима війни забирала все чим грілися

старенька на подвір’ї в Маріуполі

ночами так стерегла аличу

що аж вросла в неї решточкою життя

 

я прокидаюсь рано до сходу сонця

дивлюся у вікно а вона й далі там

коло дерева але вже лежить на землі

 

смерть її стяла

дерева не чіпала

 

деяких речей вже просто серце не може вмістити

 

я посадив аличу в саду

можливо зробить так в себе іще хтось

либонь у Польщі добре приймаються

сливи має вишневі молоду старість

 

наша сусідка... я навіть не питала потім що з нею сталося

 

насмерть війні

садить в нас аличу