Посестри. Часопис №191 / Tender is the night

ніч моя дівчинко як же ти виросла!

вечір і ранок належить тобі

може я мало вділяв тобі милостей

може іще не віддав все що міг

бог його знає – все так закрутилося

виходу зовсім не видно ніде –

вже небезпечно вділяти нам милості

і неможливо затримати день

ніч моя дівчинко ти наближаєшся

тиха байдужа майже німа

їдеш якимось останнім трамваєм

а за тобою їде зима

ніч моя місячна діво полярна

ти наступаєш як смерть зусібіч

може це й страшно та дуже вже гарно –

лагідна лагідна лагідна ніч